Поради практичного психолога

Шановні батьки! Пам’ятайте, що літні канікули для дітей – це можливість відновити сили, оздоровитися, закріпити набуті у школі знання та використовувати їх у домашніх умовах. Рекомендують дотримуватися таких основних порад на канікулах:

• Організуйте для вашої дитини правильний розпорядок дня, дотримуйтеся його щодня;
• Організуйте дитині щоденний активний відпочинок на свіжому повітрі;
• Організуйте щоденну навчальну годину, оберіть постійний час та повторюйте навчальний матеріал, читайте книжки;
• Постійно говоріть із дитиною (контролюйте вимову та правильність побудови висловлювань);
• Спостерігайте за поведінкою дитини, якщо у неї виникають труднощі, тоді допомагайте їх розв’язувати, підтримуйте;
• Заведіть влітку окремий зошит «Мої враження» та допомагайте дитині щоденно записувати 2-3 речення про сьогоднішній день;
• Поважайте дитину як особистість;
• Будьте послідовними у своїх вимогах;
• Порівнюйте дитину в її динаміці, якою вона була вчора, якою є сьогодні;
• Довіряйте дитині. Дозвольте робити власні помилки, тоді дитина оволодіє вмінням їх самостійно виправляти;
• Виявляйте свою любов до дитини, дайте зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.

Кібербулінг. Поради для дітей, батьків та вчителів.

На жаль, діти з особливими освітніми потребами часто потерпають від булінгу та кібербулінгу. Діти, батьки та вчителі повинні бути готовими до цього явища, щоб попередити та вчасно ліквідувати.

Слово «булінг» означає утиск, дискримінацію, цькування та інші види жорстокого ставлення однієї дитини або групи дітей до іншої.

Булінг буває:

• фізичний (побиття, підніжки, блокування, штовхання тощо)
• вербальний (словесні знущання, залякування, плітки та образливі вислови, наприклад, про зовнішній вигляд дитини, її вагу, релігію, етнічну приналежність, здоров’я, особливості стилю одягу)
• соціальний (ізоляція дитини, бойкот, її навмисне відсторонення від групи на перервах, в їдальні, під час позашкільної діяльності тощо)

УВАГА! Батькам дитини, що страждає від булінгу та кібербулінгу треба завжди пам'ятати три важливі речі:

1. Не потрібно карати дитину, коли вона довірилась і розповіла про те, що стала жертвою кібербулінгу (або булінгу).

2. Дитина вже постраждала, і якщо батьки її не підтримають, наступного разу вона може не звернутися по допомогу.

3. Повністю забороняючи доступ дитини до інтернету (або до іншого простору у реальному житті) ви досягнете тільки того, що дитина більше вам нічого не буде розповідати.

Чому діти використовують віртуальну агресію:

• задля реваншу або помсти. Діти, зазнавши нападок у реальному житті, можуть спробувати бути булерами у віртуальному середовищі.
• щоб розважитись. Діти не усвідомлюють імовірні негативні наслідки своїх вчинків.
• для посилення булінгу. Кібербулінг є додатковим засобом посилення жорстокого ставлення до дитини у реальній групі.

Контролювати віртуальне середовище дитини украй важко. Але є певні стратегії, які допоможуть захистити дитину.

Роздрукуйте, збережіть, поясніть це дитині.

Поради для дитини

1. Не поспішай

Не поспішай, не виплескуй свій негатив у кібер-простір. Важливо домовитись із дитиною, щоб вона не відповідала на вразливі повідомлення до того, як порадиться з дорослими. Старшим дітям запропонуйте правило: перед тим, як писати і відправляти повідомлення, потрібно заспокоїтись, притишити роздратування, злість, образу, гнів. Емоції – погані порадники, вони минають, а написане й відправлене в Інтернет продовжує нести та помножувати негатив уже без Вашої волі і контролю.

2. Будуй свою репутацію

Будуй власну онлайн-репутацію, не провокуйся ілюзією анонімності. Інтернет – це особливе середовище із своїми правилами поведінки - «нетикетом» (новоутворення від англ. net –мережа і «етикет»). Хоча кібер-простір і надає додаткові можливості відчути свободу і розкутість завдяки анонімності, дитині потрібно роз’яснити, що існують способи довідатись, хто саме відправив повідомлення, хто стоїть за певним ніком (анонімним псевдонімом). І якщо некоректні дії у віртуальному просторі призводять до реальної шкоди – від анонімності залишається лише ілюзія: все тайне стає явним. У віртуальному просторі, як і в реальному, діє золоте правило: стався і дій стосовно інших так, як хотів би, щоб ставились до тебе. Крім того, Інтернет фіксує історію, яка складається із публічних дій учасників і визначає його онлайн-репутацію – накопичений образ особистості в очах інших учасників: заплямувати її легко, виправити – важко.

3. Поважай факти

Зберігати підтвердження факту нападів. Потрібно роз’яснити дитині: якщо її неприємно вразило якесь повідомлення чи картинка на сайті (фото, відео, будь-що), правильна реакція – вимкнути екран (щоб зупинити негативний вплив) і негайно звернутись до батьків за порадою. Старші діти можуть зберегти чи видрукувати сторінку самостійно, щоб порадитись з батьками в зручний час.

Що ігнорувати

Доречно ігнорувати поодинокий негатив. Одноразові образливі повідомлення найкраще ігнорувати, часто в результаті цього кібербулінг на початковій стадії і зупиняться. Досвідчені форумчани послуговуються правилом: «найкращий спосіб боротьби з неадекватами – ігнор». Якщо ж реагувати на негативні коментарі, комунікація продовжується.

Коли ігнорувати не варто

Не дивлячись на те, що відправник Вам не відомий, якщо листи систематично містять загрози життю і здоров’ю, або порнографічні сюжети, варто поставити до відома телефонного або Інтернет-провайдера, інспектора місцевого відділку міліції із роботи з неповнолітніми (для цього й важливо копіювати повідомлення із загрозами). Якщо образлива інформація розміщена на сайті, варто зробити запит адміністратору щодо видалення цієї інформації.

Нижче наведено ще декілька порад на випадок, якщо вас залякують або переслідують у мережі:

• Повідомляйте про залякування в мережі дорослим. Позначайте такі випадки для розгляду командою YouTube. Блокуйте користувачів, які залякують або переслідують.
• Ніколи не відповідайте на "такі" коментарі, адже це може лише погіршити ситуацію. Хоча це й складно, спробуйте ігнорувати образи.
• Зберігайте та роздруковуйте образливі повідомлення, публікації, зображення чи відео, які ви отримали чи побачили.
• Занотовуйте дату та час публікації образливих повідомлень, а також будь-які дані про особу, яка їх опублікувала.
• Не передавайте відео чи повідомлення, метою яких є залякування в мережі, адже ви станете співучасником.
• Якщо вас постійно ображають, спробуйте змінити свій ідентифікатор користувача, псевдонім або профіль.
• Насамкінець, не ігноруйте випадки залякування інших осіб у мережі. Якщо ви натрапите на такий випадок, повідомте про це та запропонуйте свою допомогу – розкажіть користувачеві про CyberMentors.
• Почувайтеся безпечно в мережі, використовуючи наведені нижче поради щодо запобігання залякуванню:
• Не публікуйте в мережі особисту інформацію.
• Нікому не повідомляйте свої паролі.
• Обдумуйте свої висловлювання, перш ніж публікувати їх у мережі.
• Поважайте погляди інших користувачів. Те, що ви з кимось не погоджуєтесь, не дає вам права бути грубим або ображати інших.
• Періодично шукайте відомості про себе в Google. Ви зможете побачити в мережі інформацію про себе, яка доступна іншим, а також змінити те, що вам не сподобається.
• Програми, що забезпечують миттєвий обмін повідомленнями, мають можливість тимчасового відключення, можна заблокувати отримання повідомлень з певних адрес, навіть змінити телефонний номер. Пауза в спілкуванні руйнує взаємопідсилювані автоматизми кібербулінгу, особливо якщо він мотивований втечею булерів від нудьги та не супроводжується булінгом у реальному житті.

Правила для свідків

Якщо ви стали очевидцем кібербулінгу, існує три типи правильної поведінки:

1) виступити проти булера (дати йому зрозуміти, що такі його дії оцінюються вами негативно),

2) підтримати жертву (особисто чи в публічному віртуальному просторі висловити думку про те, що кібербулінг – це погано; цим Ви надаєте емоційну підтримку, так необхідну жертві),

3) повідомити дорослим про факт некоректної поведінки в кібер-просторі.

Поради для батьків

• Важливо, щоб профілактичні дії з впровадження правил, або дії допомоги у випадку нападів батьки робили спокійно і впевнено, даючи дітям позитивний емоційний ресурс захищеності, підтримки. Своє хвилювання і тривогу можна обговорювати з іншими дорослими, наприклад, іншими батьками, діти яких були жертвами булінгу (програма дій школи може включати організацію таких зустрічей). Варто також поставити до відома педагогів, поінформувати про наявність проблеми, адже це дозволить їм більш уважно і цілеспрямовано відстежувати ситуації традиційного булінгу, поєднання якого із кібербулінгом є особливо небезпечним.
• Опановуйте нові знання. Батьки мають регулювати користування дитини новими технологіями щоб не залишати дитину наодинці з віртуальною реальністю, батьки мають самі опановувати інтернет, навчатися користуватися планшетом або смартфоном тощо. Ви ж розповідаєте про правила дорожнього руху та правила користування побутовою технікою? Не забувайте й про правила безпеки в інтернеті.
• Будьте уважними до дитини уважно вислуховуйте дитину щодо її вражень від інтернет-середовища звертайте увагу на тривожні ознаки після користування інтернетом, які можуть вказувати на те, що дитина стала жертвою (засмучена чимось, відмовляється спілкуватися тощо).
• Підтримуйте довірливі взаємини з дитиною доступно розкажіть дитині про кібербулінг, поясніть свою мотивацію: ви піклуєтеся, а не намагаєтеся контролювати приватне життя наголосіть, що якщо дитині надходять образливі листи, есемески або виникають інші проблеми в інтернеті, вона може розраховувати на допомогу батьків не потрібно погрожувати покаранням за відвідування небажаних сайтів — ліпше пояснити загрозу, яку несуть ці сайти.
• Здійснюйте обмежений контроль. Можна відстежувати події онлайн-життя дитини через соцмережі, спостерігати час від часу за реакціями дитини, коли вона в інтернеті. Щоб запобігти комп’ютерній залежності, регламентуйте час користування інтернетом, адже діти часто втрачають відчуття часу онлайн вагомим фактором впливу на дітей є позитивний приклад батьків: якщо вони самі просиджують години за розвагами в інтернеті, забороняючи натомість дитині, вплив їхніх виховних заходів буде суттєво низький.
• Застосовуйте технічні засоби безпеки для захисту від інформаційних загроз навчіть дитину користуватися спеціальними безпечними пошуковими системами можна використовувати програми-фільтри батьківського контролю, які відкривають доступ тільки до обмеженого переліку безпечних для дітей та блокують шкідливі сайти з недитячим контентом (такі фільтри можна встановити в операційній системі або в антивірусній програмі).
• Формуйте комунікативну культуру роз’ясніть дитині, яка її власна поведінка буде вважатися нормальною, а яка небезпечною чи безвідповідальною зауважте, що спілкування в інтернеті, як і в реальному житті, має бути відповідальним: воно може мати певні наслідки і для самої дитини, і для людей, з якими вона спілкується в інтернеті не варто створювати вигадані образи, негативно реагувати на кожне повідомлення провокативного характеру.

Якщо дитина — кібербулер

У такому разі потрібно заспокоїтися і перевірити інформацію, можливо, проконтролювати комунікації дитини. Діяти обережно та комплексно, обов'язково проконсультуватися з психологом та поговорити з вчителями, друзями. Причиною такої поведінки можуть бути психологічні проблеми. Не варто звинувачувати школу або батьків жертви у роздмухуванні ситуації та применшувати значущість проблеми . Ніхто з батьків не хоче, аби їхні діти опинилися в ситуації кібербулінгу — ні в статусі жертви, ні в статусі булера. Батьки, пам'ятайте, що це ваша дитина, і вона потребує вашого розуміння та захисту, не зважаючи ні на що.

Вчителям та батькам

Доведіть до дітей, що анонімна свобода в інтернеті умовна. Адже коли дії в інтернеті спричиняють реальну шкоду або кримінальну відповідальність, правоохоронні органи можуть довідатись інформацію з профілів, встановити координати комп'ютерів, з яких людина відправляла повідомлення тощо. Якщо кібербулінг має ознаки шахрайства, погроз, вимагання, відверто сексуальний характер, слід звернутися до правоохоронних органів.

Виховання здорових стосунків може допомогти зупинити булінг!

• Попередження булінгу та втручання у разі такого інциденту – це більше, ніж просто його припинення. Це сприяє також розвитку здорових стосунків.
• Здорові стосунки передбачають взаємодію між людьми на основі взаємної поваги, чи то особисто, чи через Інтернет.
• Метою є надання допомоги у забезпеченні того, щоб усі учні мали здорові, безпечні, засновані на взаємній повазі, доброзичливі стосунки.
• Вчителі, батьки та інші дорослі надають підтримку і дають особистий приклад дітям, показуючи їм, якими мають бути здорові стосунки.
• Позитивні стосунки дітей з іншими дітьми залежать від позитивних стосунків із дорослими.
• Учні, які здатні підтримувати здорові стосунки, навряд чи будуть знущатися з інших, скоріше вони будуть підтримувати учнів, які є об’єктом булінгу, і будуть більш здатними досягти своїх цілей в освіті.
• Пропагування здорових стосунків є головним способом запобігання булінгу і створення безпечної й приязної атмосфери у школі.

З метою запобігання насильству та протидії булінгу в шкільному середовищі, педагогам, і в першу чергу класним керівникам необхідно стежити за груповою динамікою класу, щоб вчасно виявляти випадки булінгу та реагувати на них. Налагодження довірливих стосунків з дитиною сприятиме можливості заохочувати її розповідати про свої проблеми класному керівнику, практичному психологу або соціальному педагогу, а також своїм батькам. Важливо, щоб розмова була спокійною і виваженою, що дозволить знизити рівень тривожності та агресивності у дітей та дорослих.

Для здійснення превентивної діяльності та вирішення ситуації насильства чи булінгу важливо застосовувати командний підхід (класний керівник, практичний психолог, соціальний педагог, інші спеціалісти за потребою), працювати не лише з дитиною, яка стала жертвою, чи з переслідувачем, але й з усім класом.

Важливо знайти нові підходи до взаємодії з учнями та їхніми батьками. У цьому можуть допомогти різні профілактичні програми навчання учнів та дорослих (в т.ч. і педагогічних працівників) новим формам поведінки, виховання стресостійкості особистості, здатної самостійно, ефективно і відповідально будувати своє життя. Головна перевага таких програм – це формування відповідальності людини й громади за власну поведінку і поведінку інших, готовність прийти на допомогу, розв’язати конфлікт. Профілактичні програми, призначені для проведення групових занять з учнями та дорослими, можуть включати групові заняття з розвитку комунікативних навичок, профілактики асоціальної поведінки з основами правових знань, а також заняття, спрямовані на допомогу в досягненні позитивних життєвих цілей тощо

Корисні посилання, які допоможуть вам :

• Центр кращого інтернету в Україні: https://betterinternetcentre.org/
• Штрафи за булінг
• Он-лайн курси безпеки в інтернеті - https://onlinesafety.info/#/home
• Проект проти булінгу від МінЮсту: #СТОПБУЛІНГ
• Сайт проти цькування - https://www.stopbullying.gov/
• Дізнайтеся більше про День безпечного Інтернету на www.saferinternetday.org
• Протидія булінгу в закладах освіти. Безкоштовні он-лайн курси.
• Булінг як соціально-педагогічна проблема

Дистанційне навчання. Практичні поради.

З карантином ми, перейшли на формат дистанційної роботи.

Для багатьох учнів це буде неабиякий досвід, тож кожному доведеться шукати спосіб, як виконувати всі завдання з дому без втрати продуктивності й у тісному контакті з викладачами.

Для переходу на дистанційне навчання замало просто взяти ноутбуки і закрити за собою двері школи, найскладніше починається, коли Ви починаєте свій робочий день вдома.

Ось кілька порад, завдяки яким можна перейти на цей формат.

Поговоріть з близькими

Зберіть тих, із ким разом проживаєте, й попередьте, що ваша присутність вдома в робочий час потребує зміни формату спілкування.

Відтепер ви повністю зайняті у певний період і в цей час до вас не можна звертатися – ініціатором розмови можете бути тільки ви.

Спершу вони навіть можуть ображатися, але поясніть їм, що таке правило підтримує вашу зосередженість і концентрацію на навчальних завданнях.

Якщо ви будете відволікатися, то не зможете бути ефективними, а це може привести до того, що ви просто не виконаєте вчасно завдання і вони будуть накопичуватись. Під час кризи. Кому це потрібно? Екзаменів і ЗНО ніхто не відміняв.

Організуйте своє робоче місце

Це не обов'язково має бути робочий стіл, але у вас повинно бути місце, де вам зручно і є все необхідне для роботи.

Бажано, щоб це була окрема кімната і повноцінна робоча зона, але згодяться й улюблений диван, кухонний стіл, крісло-мішок на лоджії.

Важливо щоби довкола була тиша, вам ніхто не заважав і поруч була розетка для робочого комп'ютера.

Також знайдіть навушники й налаштуйте відеокамеру.

Перевірте, щоб на стіні позаду вас не було предметів або одягу, які можуть збентежити ваших однокласників під час відеодзвінка. А ми будемо вчитись працювати і в такому режимі.

Дистанційне навчання – це повноцінне навчання.

Під час карантину ви – працюєте. Не просто перебуваєте вдома, а повноцінно виконуєте всі свої завдання протягом усіх навчальних занять за розкладом.

Звичайно, ви можете встати і розім'ятися, вийти в туалет, зробити перерву, але певний час ви повинні виконувати домашні завдання.

Дистанційне навчання – це не фріланс, коли ви самостійно визначаєте зручний для себе розклад і кількість завдань.

Дистанційне навчання – це звичайний робочий графік, протягом якого ви просто тимчасово перебуваєте поза коледжем.

Зберіться на навчання

Встаньте, зробіть зарядку, сходіть у душ, поснідайте, вдягніть звичний одяг. Ні, це не обов'язково має бути той одяг в якому ви ходили на навчання, але працювати в халаті або піжамі теж не варіант.

Вас можуть підключити до відеодзвінків, а кричати "почекайте, зараз я приєднаюсь і вам зіграю на роялі" буде досить дивно.

Приготуйте пляшку з водою, фрукти для перекусу, поставте поруч улюблену чашку.

Навколо вас усе повинно бути підпорядковане вашому звичному робочому розпорядку.

Будьте на зв'язку

Звісно, ви можете встати з-за робочого столу, щоб пройтися, пообідати або відповісти на особистий дзвінок, але якщо ви не відповідаєте на повідомлення викладача, то чи ви працюєте? А працюємо ми максимально за розкладом занять і дзвінків.

Вдома зазвичай набагато більше того, що вас відволікатиме, тож вам треба особливо ретельно дотримуватися дисципліни.

Користуйтеся відеовикликами

В школі ви звикли спілкуватися особисто: чути один одного, дивитися в очі, відчувати емоції.

На жаль, працюючи віддалено, ви втрачаєте таку можливість. Тож якомога більше зустрічей і занять проводьте з відео, щоб відчувати свого викладача.

Ви швидко переконаєтеся, що таким способом зможете підтримувати контакт зі своїми однокласниками і викладачами.

Синхронізуйтеся частіше

Введіть правило щоранку спілкуватися всім класом..

15-20 хвилин вистачить, щоб синхронізуватися, дізнатися стан справ, нові завдання і зрозуміти, чим займатися протягом дня.

Це особливо актуально зараз, в період кризової напруженості й умовах невизначеності, коли люди відчувають натиск інформаційного шуму і високого робочого навантаження.

Припиніть постійно читати новини і гортати стрічки

соціальних мереж

Потрібно розуміти різницю між достатньою поінформованістю і судомним поглинанням інформації, якою зараз перенасичені всі джерела.

Особливо важливо це врахувати в кризовий період, коли неправдива, але доступна інформація є засобом маніпуляції свідомістю.

Кожна новина підсилює тривожність, кожна думка вибиває з колії.

Намагайтеся ретельніше обирати джерела, з яких ви будете дізнаватися новини, й критично оцінювати будь-яку вхідну інформацію. Вся актуальна і необхідна для вас інформація буде розміщена на сайті школи та у ваших групах..

Це допоможе вам бути, спокійнішими, зосередженішими на навчанні й краще фокусуватися на головному.

Прислухайтеся до себе, запам'ятовуйте інсайти

Якщо віддалене навчання – новий для вас формат, то швидше за все, вам буде не дуже комфортно – все відбуватиметься інакше, ніж ви звикли.

Й цілком імовірно, саме це стане джерелом нових відкриттів.

Відтепер ви перебуваєте в нових для вас умовах, тож прислухайтеся до себе, записуйте нові ідеї, не відкидайте інсайти, фіксуйте зміни у ваших відчуттях. Все це може стати цінним для вас і корисним у вашій роботі.

Підтримуйте одне одного

Хваліть за досягнення або нові ідеї, заохочуйте ініціативність і проактивність, говоріть друзям, рідним, викладачам приємне просто так, без особливого приводу.

Вигадайте розваги, які підтримуватимуть відносини в колективі.

Запустіть флешмоб, щоб розслабитися протягом дня й використовуйте нешкідливі жарти для підтримки позитивного настрою вашої команди. Карантин і стрес все одно закінчаться, а з вами залишаться навички організації робочих процесів у незвичній обстановці.

Не панікуйте, слідкуйте за своїм здоров’ям, добре харчуйтеся і тримайте контакт зі своїми друзями. І пам’ятайте про “чотирьох слонів” на яких тримається наш світ в умовах карантину: миття рук з милом, самоізоляція, антисептик та вчасне повідомлення лікаря про погіршення самопочуття.

---

Дитина не хоче вчитися.

Дитина не хоче вчитися. Для будь-якого дитячого психолога - це звичайний і частий запит. Багато батьків зараз шукають відповідь на питання: як мотивувати дитину на навчання, що робити, щоб дитина вчилася. А скільки вебінарів на цю тему можна побачити на просторах інтернету! І батьки, які хочуть отримати відповіді на свої питання, записуються, реєструються з надією на те, що ось зараз мені точно скажуть, чому моя дитина не хоче вчитися і що з цим робити. Але очікування не виправдовуються, конкретних вказівок немає, прямої відповіді на поставлене запитання немає, тільки загальні поради, рецепт не виписаний, як то кажуть. А чому? Тому що узагальнено можна говорити тільки про симптом. Для симптому є ліки. Головний біль - симптом різних хвороб. Випив знеболююче, і біль пройшов. А скільки серйозних хвороб таким чином залишається в занедбаному стані! Адже дослідження причини цієї болі - це вже початок лікування. У психології чогось схожого на фармацевтику, на щастя, немає. Відразу треба йти вглиб проблеми.Дитина не вчиться - це симптом. Причину потрібно шукати в кожному випадку окремо. І, на жаль, без походу до фахівця самим батькам буде складно розібратися.Наведу кілька прикладів зі своєї практики.Уявіть собі сім'ю, в якій втомлені батьки після роботи роблять справи по дому, одночасно підганяючи дитину з домашнім завданням. Потім сидять в своїх гаджетах або дивляться телевізор, а ще гірше, ще й лаються без кінця. За вечерею вони без кінця скаржаться на те, як все на роботі погано, життя складне ... Вихідні дні проходять в такій же атмосфері. Немає інтересу, немає бажання нових відчуттів, немає стимулу пізнання чогось нового. Слова «театр, рибалка, похід, подорожі, прогулянка на природі» пішли глибоко в пасивний словник. Впізнаєте? Для когось, так. А тепер питання: звідки інтерес вчитися і пізнавати нове візьметься у дитини?Сім'я, де мама весь час незадоволена татом. Причому незадоволеною мама може бути з будь-якого приводу - роботою, нестачею грошей, родичами, друзями (список можна писати нескінченно). Дитина в такій сім'ї відіграє роль стабілізатора. Як? Відволікає маму від тата: «У мене ще гірше, ніж у тата, займися мною і залиш батька в спокої». Дитина може і навчалася б, але так родині буде краще, так вона збережеться.Сім'я, в якій вічна суперечка «свекруха - невістка, мати - дочка». Мама дитини виховує так, як вважає за потрібне, мама читає сучасних авторів, ніби все робить правильно. Але ... Бабуся - людина старого гарту, вказує на помилки мами і вважає, що мати все робить не так, і у неї, у бабусі, онук був би більш вихований і навчався б на «відмінно». Дитина любить і маму, і бабусю, якщо вона буде вчитися слабо, вона зрадить маму, якщо буде вчитися на одні п'ятірки, зрадить бабусю. І що вона вибирає? Вона вчитися навіть не намагається.Сім'я, в якій подружжя давно вже втратили щирі відносини, не відчувають ніяких почуттів один до одного. Але з якихось причин все ще живуть разом (діти, матеріальні міркування, мораль і т.д.). Що відбувається в такій ситуації. Один з подружжя емоційно примикає до дитини, стає її другом, союзником і знаходить сили і сенс залишатися в шлюбі. Звичайно, дитина цю ситуацію зчитує в свою користь і маніпулює. Якщо мама посварить, тато захистить, або навпаки, дивлячись з ким «укладений союз». На консультації складно дорослому відкрити очі на те, що відбувається в його родині. Йде заперечення, так як відбувається все неусвідомлено.У такій же сім'ї, де чоловік з дружиною як пара не мають вже ніяких спільних інтересів, дитина може прийняти іншу позицію. Небажання дитини вчитися змушує батьків з'єднатися і зайнятися дитиною. Є загальна проблема і треба її вирішувати. Так дитина зберігає сім'ю.Мама приходить зі скаргою, що дитина відключається на уроках, «літає в хмарах», вчить правило або вірш вдома, в школі не може розповісти, не справляється з поведінкою, швидко втомлюється, уроки робить довго, ледачий, безвольний. І при цьому всьому, крім школи вона відвідує різні гуртки та секції. «Головне, щоб була чимось зайнята, щоб не було вільного часу на дурниці». Робимо діагностику, а у неї ймовірність мінімальних мозкових дисфункцій (психолог не ставить діагноз!), Відправляємо дитину до невропатолога, і просимо батьків скасувати гуртки, щоб не перевтомлювати дитину, частіше хвалити.Висновок: В кожній родині своя причина. Що робити, якщо дитина не хоче вчитися? Розбиратися з собою, сімейними відносинами, дитячо-батьківськими відносинами, стежити за здоров'ям дитини і працювати над причинами.

Притча “Урок душі”Сидячи за круглим столом, душі вибирали свій наступний урок. Тут встала смілива і сильна душа:– Цього разу я йду на Землю, щоб навчитися прощати. Хто допоможе мені в цьому?Душі з співчуттям і навіть трохи злякано заговорили:– Це один з найскладніших уроків… Ти можеш за одне життя не впоратися… Ти так будеш страждати… Нам так тебе шкода… Але ми тебе любимо і будемо допомагати…Одна душа сказала:Друга душа зітхнула:– Я готова бути поруч з тобою на Землі і допомогти тобі. Я стану твоїм чоловіком, в нашому сімейному житті багато проблем будуть з моєї вини, а ти будеш вчитися мене прощати.– А я можу стати одним з твоїх батьків, забезпечити тобі важке дитинство, потім втручатися в твоє життя і перешкоджати в справах, а ти будеш вчитися мене прощати.Третя душа промовила:– А я стану одним з твоїх начальників, і часто буду ставитися до тебе несправедливо і зарозуміло, щоб ти могла вчитися відчувати почуття прощення.Ще кілька душ погодилися зустрітися з нею в різний час для закріплення уроку…Отже, кожна душа вибрала свій урок, вони розподілили ролі, продумали взаємопов’язаний план життя, де вони будуть один одного навчати і наставляти, і спустилися для втілення на Землю.Але така вже особливість навчання душ, що при народженні їх пам’ять очищається. І лише деякі здогадуються про те, що багато подій не випадкові, а кожна людина з’являється в нашому житті саме тоді, коли ми найбільше потребуємо уроку, який вона з собою несе…

Як працювати з хвилюванням і тривогою дитини.

Часто, коли діти зіштовхуються з обставинами, на які вони не в силах вплинути або які здаються їм незрозумілими, у них виникають тривога й відчуття невпевненості у своїй безпеці.З одного боку, такі почуття є не тільки нормальними, а й необхідними, оскільки робота з різними видами тривоги може підготувати дітей і навчити справлятися зі складними життєвими ситуаціями.З іншого боку, деякі діти наділені підвищеною чутливістю та сприйнятливістю, що робить їх більш уразливими для тривожного стану, що виникає із цілком природних причин, не пов'язаних із психологічними порушеннями.Якщо дитина страждає підвищеною тривожністю, навіть з найкращими намірами батьки можуть зациклитись на даній проблемі і, роблячи все можливе, щоб дитина не страждала, фактично посилити її занепокоєння. Це відбувається тоді, коли батьки, передбачаючи страхи дитини, невміло намагаються захистити її від них.Щоб грамотно допомогти дітям справлятися із тривогою, пропонуємо такі сім порад:1. Мета не в тому, щоб уникнути занепокоєння, а в тому, щоб допомогти дитині впоратися з нимНіхто з батьків не хоче бачити дитину нещасною, але кращий спосіб допомогти дітям подолати занепокоєння – це не намагатись уникати чинників, що його провокують. Треба, щоб дитина навчилась переносити тривогу й не надто звертала на неї увагу, живучи своїм звичайним життям, навіть якщо тривога присутня. Згодом у результаті такого ставлення вона буде зменшуватись або мине взагалі.2. Не уникайте факторів, які провокують тривогуЗахищаючи дітей від того, чого вони бояться, ви допоможете їм краще почуватися зараз, але не позбавите їх від посилення занепокоєння в довгостроковій перспективі.Якщо дитина розгублюється в дискомфортній ситуації й починає плакати не з метою маніпулювання батьками, а тільки тому, що вона так почувається, і батьки негайно усувають фактор, який провокує тривогу, дитина відкриває для себе неконструктивний механізм того, як справлятися із тривогою, й буде застосовувати його в подальшому. Вона буде уникати певних місць і ситуацій, усе більше й більше обмежуючи себе від навколишнього світу.3. Висловлюйте позитивні, але реалістичні очікування із приводу занепокоєння дитиниВи не можете гарантувати, що страхи дитини нереальні, і при цьому стверджувати, що вона не провалить контрольну, що їй обов'язково сподобається катання на ковзанах або що інші діти не будуть над нею сміятись під час декламації вірша.Але ви можете висловити впевненість у тому, що з нею все буде добре, що вона зможе впоратися з усім цим, що в міру зіткнення зі своїми страхами рівень її тривожності згодом буде падати. Це дасть дитині впевненість у тому, що ваші очікування реалістичні, що ви не збираєтеся пропонувати їй зробити те, що їй не під силу.4. Поважайте почуття дитини, але не підживлюйте їхВажливо розуміти, що бесіда про хвилювання дитини не завжди означає згоду з нею. Тому, якщо дитина боїться йти до лікаря, вам не треба применшувати її страхи, але також не варто й посилювати їх. Вам слід слухати й бути чуйними, допомогти дитині зрозуміти те, через що саме вона хвилюється, і заохочувати її впевненість у тому, що вона зможе впоратися зі своїми страхами. Ваша настанова повинна бути приблизно такою: «Я знаю, ти боїшся, і це нормально, але я з тобою, я допоможу тобі пройти через це».5. Не ставте навідних запитаньЗаохочуйте дитину розмовляти про свої почуття, але намагайтесь не ставити навідних запитань, таких як: «Ти хвилюєшся через майбутню контрольну?» або «Боїшся йти до лікаря?». Щоб не підживлювати тривогу, ставте відкриті запитання на зразок: «Ну як, підготувався до контрольної?».6. Не посилюйте страхи дитиниВи не повинні подавати дитині вербальні або невербальні сигнали про те, що вона повинна чогось боятися.Припустимо, дитина вже мала неприємний досвід спілкування із собакою. Наступного разу, коли біля неї буде незнайомий собака, ви можете почати хвилюватися через те, як вона буде на нього реагувати, і можете мимоволі «підказати» дитині, що зараз прийшов той момент, коли вона повинна тривожитись. Не робіть цього. Будьте спокійними й незворушними самі.Пам'ятайте, що ваш особистий приклад спокою й незворушності щодо страхів дитини переймається нею, і вона свідомо чи несвідомо наслідує вас, тому постарайтеся приділити особливу увагу вашій власній поведінці, яка, безумовно, вплине на дитину.7. Контролюйте інформаційний контент, який споживає дитинаДіти не сліпі й не можуть закривати очі на навколишній світ. Вони час від часу бачать, що показують у телевізійних новинах. Вони чують, про що кажуть дорослі. Проте діти не можуть самостійно розібратись у тому, що насправді несе для них реальну загрозу, а що ні.Як уже згадувалось вище, не слід повністю захищати дітей від факторів, які можуть викликати тривогу (обмеження повинні бути розумними). Але в той же час при перегляді сучасних телевізійних новин навіть здорові дорослі можуть відчувати хворобливу стурбованість. Тому зверніть увагу на те, який саме інформаційний контент споживає ваша дитина і в якій кількості. Ви можете вимкнути телевізор або принаймні дивитися його разом і обговорювати те, що ви бачите.

ОЗНАКИ УСПІШНОСТІ ДІТЕЙ В МАЙБУТНЬОМУ:

1. Дитина змалечку прагне підтримувати будь-які розмови.

Діти-базіки дуже активні та розумні, часто вони досягають визнання в молодому віці. Вони непосидючі й намагаються дізнатися якомога більше інформації про навколишній світ і звичайно, поділитися знаннями з батьками, тому такі діти базікають безупинно, а ще у них дуже розвинене почуття гумору.

2. У дитини відмінна пам’ять.

Талановиті діти все швидко запам’ятовують — місця, в яких вони побували та людей, з якими зустрічалися. Згідно з твердженнями нейробіологів і психологів, діти з хорошою пам’яттю схильні приймати правильні рішення, засновані на логічних висновках.

3. Поведінка часто залишає бажати кращого.

Діти, які схильні до успіху, зазвичай дуже вперті та неслухняні. Вони вважають за краще не підкорятися правилам, а відстоювати власну точку зору. Такі діти мають неординарне мислення і виростають творчими й цікавими особистостями.

4. Дитина непосидюча.

Обдаровані діти добре розвинуті не тільки розумово, але і фізично. Якщо вашу дитину складно приборкати, то знайте — вона схильна до успіху. Ще один цікавий факт — якщо дитина часто перемикається з однієї діяльності на іншу, то у неї високий IQ.

5. Якщо дитина допитлива і задає вам за день тисячу питань — будьте впевнені, її чекає успіх в майбутньому.

Прагнення дітей осягати світ абсолютно нормальне і добре, якщо батьки з радістю відповідають на всі питання. Допитливі діти трохи зухвалі та легкі на підйом, також у них гостро розвинуте почуття справедливості.

6. Якщо у дитини добре серце, вона співчуває слабким, значить, у неї велике майбутнє!

Добрі діти більше схильні до успіху, вони дуже емоційні та прагнуть всім допомагати.

7. Дитина добре концентрує увагу.

Якщо ви звертаєтеся до дитини, а вона при цьому сконцентрована на якійсь важливій для себе справі та не реагує на вас — не варто бити сполох. З талановитими дітьми таке відбувається часто.

8. Дитина може бути дуже тихою.

Помилковим є твердження, що схильні до успіху діти прагнуть постійно бути на видноті. Насправді обдаровані діти іноді воліють бути на самоті, щоб зануритися в думки та зайнятися чимось цікавим для себе, без сторонніх. Крім того, талановиті діти часто втрачають інтерес до початої справи, якщо розуміють, що не варто прикладати до цього зусилля.

9. Якщо дитина обожнює читати, то вона напевно досягне успіху в майбутньому.

Читання допомагає обдарованим дітям більше дізнатися про навколишній світ, розвинути емоції та розважити себе.

10. Дитина вважає за краще товаришувати зі старшими дітьми.

Якщо вашій дитині не особливо подобається спілкуватися з однолітками, в цьому немає нічого страшного, так вона прагне до розвитку. Логічно, що талановитим дітям більше хочеться спілкуватися зі старшими, оскільки вони мають певний досвід і у них є чому повчитися.

11. Дитина дуже смілива.

Така риса характеру як сміливість властива розумним дітям, які мають власну думку, прагнуть досягати поставлених цілей і ніколи не здаватися.

12. Дитина кидає батькам виклик.

Якщо ваша дитина справжній бунтар, не зліться, у вас зростає успішна людина.

Притча для дітей про силу слова

Жили-були маленькі жабенята, які організували змагання. Їх мета була забратися на вершину вежі. Зібралося багато глядачів, які хотіли подивитися на ці змагання і посміятися над їхніми учасниками. Змагання розпочалися… Ніхто з глядачів не вірив, що жабенята зможуть забратися на вершину вежі. З усіх сторін лунало: – Це занадто складно! Вони ніколи не заберуться на вершину! – У вас немає шансів! Вежа занадто висока! Маленькі жабенята почали падати. Одні за одним… Деякі стрибали все вище і вище… Натовп все одно кричав: – Жоден не зможе це зробити! Ще більше жабенят падало з висоти на землю… Тільки один піднімався все вище і вище… І, доклавши всі зусилля, він, один-єдиний, забрався на вершину! Всі жабенята захотіли дізнатися, як йому це вдалося? Один учасник запитав, як же цьому жабеняті, вдалося знайти в собі сили і не впасти з висоти? …Але жабеня-переможець виявилося глухим. Мораль цієї притчі Тож ніколи не слухай людей, які намагаються передати тобі свій песимізм і негативний настрій. Вони забирають у тебе віру у власні сили! Не забувай про силу слів! Завжди думай лише про хороше!

Підтримка психічного здоров'я дитини, яка повертається до школи в умовах пандемії COVID-19

Спалах коронавірусу спричинив серйозні зміни у нашому щоденному житті, і діти особливо чутливі до цих змін. Для багатьох учнів повернення до школи буде бажаним і цікавим, тоді як інші діти відчуватимуть занепокоєння або страх. Ця стаття від UNICEF містить поради, як допомогти вашим дітям впоратися зі складними емоціями, з якими вони можуть стикнутися, коли повернуться до навчання в школі.

Моя дитина боїться повертатися до школи. Як мені її заспокоїти?

Початок першого або нового навчального року в школі зазвичай пов'язаний зі стресом, не кажучи вже про те, що цей стрес посилюється під час глобальної пандемії. Ви можете заспокоїти дитину, розпитавши про те, що її непокоїть. Необхідно пояснити дитині, що відчувати тривогу — це нормально.

Якщо діти протягом кількох місяців навчалися вдома, вони можуть нервувати або не хотіти повертатися до школи. Будьте чесні з дитиною: розкажіть їй, яких змін у школі слід очікувати. Поясніть, що необхідно буде мати з собою засоби індивідуального захисту, наприклад, маски. Дітям буде нелегко дотримуватися дистанції під час контактування з друзями та вчителями, тож поміркуйте разом із дитиною про інші можливі способи дружби, спілкування і взаємодії.

Переконайте дітей у тому, що в школі буде вжито всіх необхідних заходів для охорони здоров'я учнів і вчителів. Нагадайте їм, що часте й ретельне миття рук з милом і кашель або чхання в зігнутий лікоть здатні запобігти поширенню мікробів.

Нагадуйте дітям про позитивні моменти повернення до школи: вони там зможуть побачитися зі своїми друзями і вчителями, навчитися чогось нового й цікавого.

Школа, у якій навчається моя дитина, рекомендує носити засоби індивідуального захисту, через що дитина ще більше хвилюється. Що я можу їй на це сказати?

Підтримайте дитину. Скажіть, що ви знаєте, що він/вона відчуває занепокоєння з приводу коронавірусу, але говорити про наші переживання та емоції корисно. Діти також можуть засмучуватися через те, що їм складно носити маску, особливо коли вони бігають або граються. Ви можете заспокоїти свою дитину, розказавши, що багато дорослих старанно працюють, аби убезпечити вашу родину. Підкресліть важливість того, щоб усі дотримувалися рекомендованих дій, щоб захистити себе і інших, зокрема найвразливіших членів нашого суспільства.

Як я можу посприяти тому, щоб моя дитина дотримувалася заходів безпеки у школі (часте миття рук, дотримання дистанції тощо) – так, щоб не налякати її?

Один із найкращих способів захистити дітей від COVID-19 і решти захворювань — заохочувати регулярне миття рук. Ця розмова не повинна бути схожою на залякування. Заспівайте разом із дитиною її улюблену пісню або станцюйте, щоб було веселіше засвоювати цю важливу навичку. Обов'язково скажіть про те, що мікроби можуть залишатися на різних поверхнях і на руках, навіть якщо їх не видно. Коли діти зрозуміють, навіщо їм потрібно мити руки, вони швидше набудуть цю звичку.

Також покажіть дітям, як при кашлі та чханні слід прикриватися ліктем. Попросіть їх повідомити вам, якщо вони відчують підвищення температури, початок кашлю або якщо їм стане важко дихати.

Моя дитина вчитиметься дистанційно, а її друзі — у звичайному режимі в класі. Через це вона почувається ще самотніше. Що робити, щоб зв'язок із класом і друзями зберігся і відчувався, як і раніше?

Якщо школа, у якій навчається ваша дитина, поступово повертається до звичайного освітнього процесу, дитина справді може хвилюватися через те, що спілкування з друзями припиниться. Переконайте свою дитину в тому, що школи знову відкриються для всіх, щойно стануть безпечними. Коли буде оголошено про офіційне відновлення роботи шкіл, допоможіть дитині підготуватися до повернення до школи, поділіться інформацією про те, коли і як це станеться.

Заздалегідь попередьте дитину про те, що школи можуть знову закритися. Допоможіть їй підготуватися до майбутнього періоду адаптації. Важливо також нагадувати, що навчання може відбуватися де завгодно — в школі і вдома, а спілкуватися з друзями можна за допомогою інтернету.

Безпечне і контрольоване використання онлайн-ігор, соціальних мереж і відеочатів може надати великі можливості для спілкування, навчання та гри з друзями, батьками і родичами вдома. Ви також можете запропонувати дітям поділитися своєю думкою в мережі, а також підтримати тих, хто потребує допомоги під час цієї кризи.

Заохочуйте своїх дітей користуватися перевагами цифрових інструментів, які змушують рухатися, таких як онлайн-зарядка для дітей або відеоігри, у яких потрібно виконувати фізичні вправи. Не забувайте зберігати баланс між відпочинком онлайн і активним відпочинком поза мережею, в тому числі на свіжому повітрі.

Як я можу дізнатися, чи справляється моя дитина?

Важливо залишатися спокійними й бути активними у спілкуванні з дітьми. Спостерігайте за ними, запитуйте, як у них ідуть справи. Емоції дитини будуть постійно змінюватися, тож ви повинні показати їй, що такі зміни — цілком природні.

Як у школі, так і вдома потрібно залучати дітей до творчої діяльності, наприклад, ігор і малювання — це допоможе їм у безпечній та сприятливій атмосфері висловити будь-які негативні почуття, які можуть виникати, а також віднайти позитивні способи вираження таких почуттів, як гнів, страх або сум.

Оскільки діти часто переймають емоційні сигнали в значущих для них дорослих — батьків і вчителів, важливо, щоб ці дорослі вміли давати лад своїм емоціям і зберігали спокій, прислухалися до переживань дітей, виявляли доброзичливість у спілкуванні й підтримували їх.

Чи є щось, на що мені слід звертати увагу, коли моя дитина повернеться до школи?

Окрім перевірки фізичного здоров'я й академічної успішності вашої дитини після поновлення навчання в школі, ви маєте також зауважувати, чи немає в неї ознак стресу і занепокоєння. Ситуація з поширенням COVID-19 може впливати на психічне здоров'я, тому важливо пояснити дитині, що іноді почуватися пригнічено — це нормально. Якщо не знаєте, що робити, співчуття і підтримка — завжди правильні дії.

Є побоювання, що випадки цькування дітей і збиткування над ними можуть почастішати після повернення до звичайного освітнього процесу через дезінформацію щодо COVID-19. Слід пояснити, що вірус не обирає людей за зовнішнім виглядом, походженням чи мовою, якою вони говорять. Якщо у школі дітей обзивають або знущаються над ними, переконайте їх розповісти про це дорослій людині, якій вони довіряють. Нагадуйте своїм дітям, що кожна людина заслуговує на безпеку в школі і в мережі. Цькування і знущання з інших — це завжди погано і неприпустимо. Кожен має зробити свій внесок у поширення доброти й підтримку одне одного.

Моя дитина боїться, що інші діти знущатимуться з неї у школі чи в інтернеті. Як мені поговорити з нею про це?

Якщо вашу дитину непокоїть те, що з неї знущатимуться в школі, на вулиці або в інтернеті, переконайте її, що вона не одна і завжди може поговорити з вами або іншим дорослим, якому довіряє. Чим більше ви говоритимете зі своїми дітьми про явище булінгу (цькування), тим охочіше вони розкажуть вам, коли побачать такі дії або самі стикнуться з цькуванням. Щодня спілкуйтеся зі своїми дітьми, розпитуйте їх про те, як вони провели час у школі, про їхні дії в мережі, а також про їхні почуття. Деякі діти можуть не знати, як висловити свої емоції, тому зауважуйте будь-які прояви неспокою або агресії, які вказують на те, що щось іде не так.

Ви також повинні відкрито й чесно говорити зі своїми дітьми про онлайн-безпеку, зокрема про те, з ким і як вони спілкуються в мережі. Переконайтеся, що вони розуміють цінність добрих і підтримувальних стосунків, а це означає, що дискримінація або неналежне спілкування ніколи не будуть для них прийнятними. Якщо ваші діти стикнулися з подібними явищами, спонукайте їх негайно розповісти про це вам чи іншому дорослому, якому вони довіряють. Будьте уважні, якщо помітите, що дитина замкнулася в собі, засмучена або перебуває в мережі більше або менше часу, ніж звичайно, — це може бути ознакою того, що з неї там знущаються.

Також важливо ознайомитися з політикою школи, у якій навчається ваша дитина, щодо захисту і боротьби з цькуванням, а також дізнатися про відповідні механізми звернення по медичну допомогу і телефони довіри.

САМОСТІЙНІСТЬ ДИТИНИ І ПІДТРИМКА БАТЬКІВ.

Як не впасти в крайнощі?Якщо дитину вчити, що вона ВСЕ МАЄ РОБИТИ САМА, бути сильною завжди, і в жодному разі не сумувати коли складно - є великий ризик, що дитина не вмітиме просити про допомогу у тих ситуаціях, коли в неї ще немає знань і досвіду вирішити проблему.Є ризик, що дитина (а згодом і доросла людина) не дозволить собі визнати своє безсилля у тих ситуаціях, коли вирішити проблему чи втрату неможливо нікому - і замість того, щоб відсумувати це безсилля й рухатися далі, вона будуватиме штучний фасад, що все під контролем, що вона сильна на 100%.Але це ілюзія, людина не може такою справді бути в усіх ситуаціях. Кожна людина має право попросити про допомогу та має право на сум, якщо їй складно чи неможливо вирішити проблему.Якщо не давати дитині змогу вирішити проблему, і все вирішувати ЗАМІСТЬ НЕЇ (гіперопіка) - вона й не вмітиме це робити.Якщо не давати дитині права помилитися під час навчання у вирішенні проблеми - вона не навчиться її вирішувати. Можливо навіть, дитина матиме право на сум, але цього недостатньо. Кожна людина має право на помилку під час навчання. Право на спробу самостійно вирішити ситуацію.Золота середина у вихованні дітей - це ПОЄДНАННЯ САМОСТІЙНОСТІ Й ПІДТИМКИ.Перш за все, батьки мають вчити дитину самостійності.Але в той же час - батьки поряд, щоб підтримати дитину, якщо їй поки що складно вирішити проблему самій.І батьки поряд, щоб розділити сум від відчуття безсилля у дитини, якщо проблему вирішити неможливо, чи якщо втрата непоправна...Кожен має право відчувати будь-яку емоцію (але важливо проявляти емоції в безпечній формі).Людина сумує, якщо їй складно, це нормально.Проявивши сум, стає легше, і можна рухатись далі, а не закупорювати почуття подалі, щоб вони потім вибухнули емоційним зривом чи проблемами зі здоров'ям.Чим менша дитина - тим важче їй стримати свої емоції, вона відчуває і тут же їх проявляє (сумую - плачу), це нормально, забороняти емоції не варто (вони нікуди не подінуться, лише глибше приховаються).З віком мозок росте і може стримувати прояв емоцій: уже в 7-8 років дитина може відчути сум, але не проявляти його відразу, а проявити пізніше - в безпечному середовищі, людям яким вона довіряє.Так вона вчиться контролювати емоції та поводитись соціально прийнятно відповідно до ситуації.Але важливо, щоб сум таки знайшов потім вихід, у вигляді слів чи сліз, поряд з людьми яким довіряє (в першу чергу, з батьками)."ТИ МОЖЕШ САМ(САМА). Я ПОРЯД" - це якщо коротко говорити про виховання дітей.